Ink Hop

Ink Hop — нескінченний вертикальний стрибунець, намальований повністю пером на кремовому зошитовому папері. Blot стрибає сам, тож єдине, що ти контролюєш, — куди він дрейфує: торкайся чи перетягуй ліву й праву половини екрана, або використовуй стрілки. Кожна лінія, на яку ти приземляєшся, — це чорнильний розчерк із хитанням, що перемальовується вісім разів на секунду, тож уся сторінка тихо кипить під тобою, поки ти піднімаєшся. Твій рахунок — це висота, якої ти досяг, порахована в лінійках і записана в кутку тим самим почерком, що й усе інше.

Не кожен розчерк тебе втримає. Суцільні лінії безпечні. Пунктирні лінії ламаються після одного стрибка й відлітають геть. Деякі лінії ковзають з боку в бік, деякі їздять вгору-вниз на скріпці, а стерті розчерки стираються й перемальовуються по колу, тож треба приземлятися на ту половину, де ще є чорнило. Скручені каляки-пружини підкидають тебе одразу на півсторінки вгору. Червоні зірки варто підбирати, олівцевий реактивний ранець проводить тебе прямо крізь усе на шляху на мить, а маленька чорнильна парасолька перетворює падіння на дрейф. Промахнись повз усе — і впадеш з низу сторінки; торкнись чорнильної плями, паперового розриву чи монстра-каракулі, і малюнок закінчується.

Кожні п'ятсот лінійок сторінка перегортається. Аркуш піднімається й змітається вбік, а під ним новий: шкільні нотатки поступаються місцем сторінці з рецептом і кавовими кільцями, потім клітинчастому паперу для математики, потім подорожньому щоденнику, скріпленому рваним скотчем. У кожної своя розлінівка, свої плями й свої нотатки на полях — каракулі, риски, недорахунки й речі, які хтось написав на полях і так і не повернувся до них. Помились — і вся сторінка зминається в складки, і все, що лишається, — це рваний клаптик із твоїм рахунком і словами «спробуй ще».